^
Головна / Групи / "Приховане диво"

"Приховане диво"

Неділя, 28 липня 2019 р.
1

Природа так про все подбала, що повсюди ти знаходиш, чому вчитися.

– Леонардо да Вінчі  

Краса природи – справжнє диво.

Все неповторне і живе.

Де не поглянь, скрізь так красиво:

По небу сонечко пливе,

Навколо височіють гори,

Між горами дзюрчить вода.

А ліс зелений, наче море,

І всюди казка ожива!  

     Виховне значення природи в плані розвитку пізнавальної активності важко переоцінити. Спілкування з природою позитивно впливає на людину, робить її добрішою, м’якшою, пробуджує в ній найкращі почуття. Особливо велике значення природи у вихованні дітей. На основі набутих знань формуються такі якості, як реалістичне розуміння природи, допитливість, уміння спостерігати, логічно мислити, естетично відноситись до всього живого. Любов до природи, навички бережливого ставлення до неї, турбота про живі істоти народжують не тільки інтерес до природи, але й сприяють формуванню в них кращих якостей

«Скажи мені- і я забуду,

Покажи мені - і я запам’ятаю,

Дай спробувати - і я зрозумію» 

     Дуже важливо, щоб діти брали участь у процесі дослідження природи, оскільки ті вміння, які вони розвинуть у собі, будуть переноситися в інші навчальні дисципліни й стануть в нагоді впродовж усього життя. До цих вмінь належать спостереження, порівняння, опис, передбачення, повідомлення, класифікація та вимірювання.

     Кожного дня Бембіки вивчають загадковий світ природи і «Тиждень експериментів» не став винятком. 26-го липня ми поринули у світ загадкових перетворень, у світ дослідження нашого світу…ми дивувалися, вивчали, експериментували, раділи і були справжніми дослідниками. 

 

КАЗКА ПРО ТЕ, ЯК РОСЛИНИ З ВІТРОМ ПОДРУЖИЛИСЯ      

     Давно це було. Напевно, ще і давні люди не населяли тоді Землю. Жили в лісі дерева, трави, кущі. Щороку народжували вони своїх діточок — насіння, плоди. Падали діточки поряд із батьками, там і проростали. Через декілька років тісно стало в лісі. Рослини-мами, рослини-дітки, рослини-онуки... Бракує всім місця в землі, тепла і світла, а поряд із лісом — луг, світлий, просторий. Почали рослини думати, як їм своїх діток відправити на луг. Але немає у плодиків і насіння ніжок, не перебіжать вони на луг. Сумують дерева, а вітер їх гілками гойдає і слухає. Слухав-слухав, і запропонував: «Ви свої насінинки і плодики легшими народжуйте і приробіть до них крильця, тоді я зможу вам допомогти!» Не один рік минув, поки вітер залишився задоволений роботою рослин. На лугу з’явився гарний ліс. Багато рослин відтоді кидають на вітер своїх діточок, а вітер відносить їх на нові луги.       

     Узимку жене по снігу, як човники з вітрилом, насіння ялини. На декілька кілометрів спливають вони від мами-дерева. Дрібні легкі плодики берези з двома крильцями летять за вітром на 2 км від матінки-берези. Плодики клена дещо важчі, їх вітер може понести тільки на 90 м, а в’яза — ще менше — на 20 м.         Трави теж вирішили довірити вітру своїх діточок.         

     Задоволений вітер, що рослинам зміг допомогти. Радіють рослини, що розв’язали проблему з розселенням свого потомства.  

1.jpg2.jpg3.jpg4.jpg5.jpg6.jpg7.jpg8.jpg9.jpg10.jpg11.jpg12.jpg13.jpg14.jpg15.jpg16.jpg17.jpg18.jpg19.jpg20.jpg21.jpg22.jpg23.jpg24.jpg25.jpg262728293031323334353637383940

Клюкас Ольга

вихователь

Переглядів: 312

Щоб додати коментар авторизуйтесь